Тварі з пагорба. Історія однієї іграшки (трьох).

Маленький Гараж – це харківська майстерня, де дизайнують та виробляють олдскульні механічні іграшки, а за непандемічних часів ще вчать дітей та батьків робити іграшки власноруч. Якщо вам цікаво, підписуйтеся на наш фейсбук та інстаграм та заходьте купити щось в магазині.

З настанням пандемічних часів Маленький Гараж припинив всі події в майстерні, і стало зрозуміло, що треба переходити на виробництво, інакше нам не вижити. У нас вже були набори для збирання, але для старту ми вирішили скористатися одним з занять, які особливо любимо, і випустити трьох істот з пагорба (правдива технічна назва, звісно, в них “Ходячі тварі”).

Прехісторік

Наші перші спроби зробити іграшки, що ходять по похилій площині стосуються, якщо вірити стрічці фото телефонів, літа 2019. Щоб приблизно зрозуміти, як це працює, довелося завести качку та бика.

Як бачите, бик не надто був схильний до походів від початку, тому довелося йому прикрутити додаткову дупу. Але після того ми перейшли від фріхенд вирізання до проєктування під ЧПК-фрезер, і, дякувати програмному пошуку центру мас, все закрутилося трохи жвавіше.

Перше заняття з істотами ми зробили вже в листопаді. Традиційно зрозуміли, що Pinterest зло (бо нормальне проєктування це ніколи не компіляція), і Юрек вирішив намалювати абсолютно інші створіння. Ходяча качка звісно задовольнить бабцю, яка хоче купити дитині зрозумілу іграшку, але “НОРМАЛЬНІ ЛЮДЕ НЕ РОБЛЯТЬ КАЧОК “.

Як бачите, в цій першій серії вже є всюдиріг та крабіжник – вони трошки змінилися з тих часів, але склали незмінну основу популяції пагорба.
Польові дослідження показали що отой гусак і дивне створіння з пальцями не дуже добре ходять і не дуже сильно заходять (якщо вам спаде на думку робить такі іграшки, не плануйте їх надто високими).

Це до речі чи не перше заняття, коли ми пустили дітей за ЧПК-фрезер і це просто прекрасно, бо коли тобі 7 років і ти керуєш машиною на сім тонн живої ваги, тобі просто добре і весело. Само собою, траєкторії для вирізання ми підготували заздалегідь, але дайте дочекатися кінця пандемії та ми навчимо дітей і цьому теж.

Вйо до станків

Але повернімось до виробництва. Обравши кандидатів на серійне виготовлення, ми витратили певну кількість часу на допрацювання всіх контурів.

Початковий дизайн це майже завжди векторний графічний редактор, а от далі надходить черга Fusion 360. Ось що відбувається:

Як бачите, в тілі з’являються додаткові порожнини, які дозволяють зміщувати центр мас, не змінюючи зовнішнього контуру, вони закриті крилами, щоб зовні істоти виглядали саме так, як нам потрібно.

І, ясна річ, аби подовжити життя істотам, з фанери ми переїхали на масив бука – бук досить щільна деревина, яка добре шліфується, добре виглядає під маслом та не сколюється при виробництві.

До речі, бачите пази під крила? Вони зроблені для того, щоб вісь, на якій ходить рухома нога, мала чітку фіксацію відносно центру мас. Вісь проходить через обидва крила, але друге може трошки повертатися – так відбувається тонке підлаштування при збиранні готової іграшки.

У нас було багато ітерацій вузла кріплення вісі, і зрештою від гвинта з гайкою ми дійшли до використання дерев’яних нагелів 3 мм завтовшки, які вклеюються в деталі. Це найбільш міцний варіант, який в тому числі виключає, що налаштування іграшки зіб’ються в процесі використання.

Дуже хотілося випустити істот серією, тому ми почали шукати третього в цю компанію, Всюдиріг весь час якось стояв окремо, крабіжник вимагав доповнення – мені хотілося якогось лейтенанта Коломбо, і після декількох серій скетчінгу з’явився він – двонишпор.

Перший варіант був непридатний до руху, і ми його розуміємо, є серед нас люди з великим носом, і вони кажуть що це часто незручно, а в нього їх два.

З приблизно десятого варіанту двонишпор таки пішов, трошки скоротивши тулуб, підібгавши капелюхи та взагалі трошки підтягнувшись.

І тут нам стало зрозуміло, що такі іграшки варто продавати з пандусом, щоб не витрачати час дітей та батьків на пошуки поверхні та підбір правильного кута нахилу. Забігаючи вперед, скажемо що це досі не реалізована історія, але ми працюємо в цьому напрямку.

Пандуси

Природно, перший варіант був просто фанерним пандусом 30 сантиметрів завдовжки. Від нього ми відмовилися з міркувань зручності пакування та доставки. А от далі стало цікавіше. Базовий цікавий варіант був такий:

На кришці коробки ми збиралися робити шовкографічний принт.

Але всім цим планам не судилося вижити, бо українська і китайська промисловість не здатні виготовити нормальні петлі для шкатулок. Вони всі хитаються як п’яний депутат ВР та внеможливлюють створення майже безшовної поверхні при розкладанні.

Потім ми перейшли від петель до з‘єднання двох половин дерев‘яними шкантами. Стало помітно краще, але виявилося, що «робочі поверхні» обох половин мають збігатися з ідеальною точністю і жорсткістю, інакше стабільна хода нам не світить. Разом з усіма витребеньками вартість такого пакування нарешті стала трошки вищою за собівартість іграшки. Тому поки що є як є.

Нам дуже хочеться, аби ці штуки не коштували забагато, бо всі мають право на всюдирога. Якщо ви купуєте когось з наших істот, запускайте їх на картон, фанеру, дошку – головне щоб не було слизько.

Зрештою, після приблизно 40 прототипів, декількох брейнстормів та 5-6 поламаних фрез, всі три істоти оселилися у нас на сайті та в декількох десятках українських міст.

Ну так, і тепер вони з дітьми.

Стей тюнд, наступні розповіді про механічні іграшки маленького гаража ще попереду.

© Юрек Якубов та Денис Василенко, Маленький Гараж